Поруч з автостанцією в Новомосковську в жовтні знову копирсалися будівельники – була чергова спроба втулити на її території автомийку. Беззаконня вкотре припинено постановою слідчого за заявою міського голови Сергія Рєзніка.
Як повідомили в управлінні по роботі з активами міста, жодні дозвільні документи для будівельних робіт на цій території зовсім не видавалися та за наданням таких документів ніхто не звертався.
Отже, маємо справу з нахабною спробою самозахоплення комунальної землі міста з самовільним будівництвом, за що відповідно до статті 197-1 Кримінального кодексу України передбачена сувора відповідальність — і не тільки штраф, а навіть арешт до 6 місяців або обмеженням волі до 3 років. Але ділків це не хвилює!
Тож міський голова Новомосковська Сергій Рєзінк звернувся з письмовою заявою до місцевого відділу поліції, де відкрили кримінальне провадження. Будівництво припинили, а ті конструкції, що встигли збудувати, знесли. І от тепер – нова спроба самовільного будівництва.
За попередньою інформацією, компанія ПАТ «ДОПАС» (Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій) незаконно передало в суборенду підприємцю частину земельної ділянки комунальної власності, яку в червні 2015 року рішенням міської влади ПАТ «ДОПАС» отримало в постійне користування з цільовим призначенням: «для розміщення і експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства».
Однак, щоб проводити необхідні будівельні роботи, будь-який забудовник повинен отримати ряд дозвільних документів, зокрема, містобудівні умови та обмеження або паспорт прив’язки тимчасових споруд. Крім того, ця земельна ділянка міською владою не надавалася під будівництво ніколи.
«Якісь ділки, мабуть, вирішив, що їм все дозволено під час воєнного стану в країні й такі дії не матимуть наслідків. Але хочеться запевнити всіх тих ділків, хто намагається піти хибним шляхом, що вам це не вдасться, — прокоментував ситуацію міський голова Сергій Рєзнік. – Ми маємо діяти в законний спосіб, але тепер більш суворо. Якщо причетні люди не розуміють з першого разу, то надалі ми маємо намір виносити питання щодо припинення державного акту на землю, яка зараз в користуванні фірми ДОПАС (Автостанція), за неодноразові порушення земельного законодавства і спроби незаконного будівництва без наявних дозвільних документів».
Історія питання.
Виявляється, відповідно до післявоєнного Генерального плану міста Новомосковська, на тому місці, де зараз розташована автостанція, мав би бути парк і зелена зона. Про це стало відомо зі щоденників письменника Олеся Гончара, автора роману «Собор».
Але у 1980-х роках там раптом вирішили збудувати автостанцію. Причому, це було рішення навіть не місцевої влади – його «освятила» київська влада, її найвище керівництво!
Як усе було, досліджував доктор історичних наук Володимир Пащенко. Він проаналізував діяльність письменника Олеся Гончара по захисту пам’яток історії та культури церковного походження від руйнівної богоборчої політики радянської влади й опублікував результати своїх досліджень у часописі № 21 «Філософські обрії» за 2009 рік.
На думку О.Гончара, будівництво автостанції поряд з козацьким собором, оспіваним ним у однойменному романі, – це був продуманий крок чиновництва, щоб собор сам упав від вібрації.
Для порівняння письменник наводив досвід захисту Колізею: «Уряд Італії постановою заборонив рух машин біля Колізею, щоб не створювати вібрації. А в нас біля Новомосковського собору браконьєри доморощені саме ставлять автостанцію, спішать, якраз щоб вібрація була».
Старенька вчителька з Новомосковська у 1982 році писала Олесеві Гончару, що собор, «як білий лотос, як лебідь на водах, а вони знов його руйнувати! Під боком собору, біля цього дев’яти вежного чуда… місцеві герострати навмисне ставлять автобусну станцію!»
«Якраз там, – прокоментував письменник, — де згідно генплану мав бути парк, зелена зона. Відкинули і власний генплан, давай автостанцію, щоб розтрясла, донищила нашу славу і гордість. І нікому не сила зупинити свавільників. Держбуд – і той проти, заборонив порушувати генплан, а їм плювати. Закон про охорону є, а що їм закон? Бандитня, мафія безкарна, вандали, на яких управи нема».
Олесь Гончар попросив втрутитися в долю Новомосковського собору голову уряду УРСР Олександра Ляшка – до речі, уродженця нашої області. Той дійсно втрутився. Але як? За його дорученням заступниця голови Марія Орлик телефоном облудливо поінформувала Олеся Терентійовича.
Коментуючи її дзвінок, Гончар записав 22 березня 1982 року у своєму щоденнику:
«Так, факти підтвердились. Порушено закон про охорону пам’яток культури. Порушено генплан. Не виконано вказівку Держбуду. Свавільники, сякі-такі, але… автостанція уже збудована! Буде перепрофіліровка, зроблять з неї готель, але через кілька років, бо треба винайти кошти. Буде відведено і шосе, але ж це вже в 12-й п’ятирічці, бо знову кошти… На винуватців, тобто на бандитів, накладено стягнення. Невелике… Бо їх, виявляється, благословила сильна рука згори».
Безумовно, в неоголошеній війні Олеся Гончара з партократією за Новомосковський собор правда була на боці письменника, але сила – у його опонентів.
«В нас, – невтішно підсумовує він 17 квітня 1982 року, – інші закони, підсилені своїм доморощеним душогубством. Браконьєрська сваволя тут не знає стриму, оскільки руйначі Троїцького собору в обхід закону дістали нібито від самого Щербицького дозвіл будувати автовокзал поруч із храмом, влаштувати бурхаюче чадом автостійбище поруч із перлиною дерев’яного зодчества… І це тоді, коли в Індії, щоб зберегти всесвітньо відому пам’ятку Тадж-Махал, переносять від неї в радіусі 500 метрів усі автомобільні і автобусні стоянки».
Тобто письменник знав, що справжнім порушником чинного законодавства з питань охорони пам’яток історії та культури був не хто інший, як член політбюро ЦК КПРС, перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький. Ослухатись його не могли б ні керівники Держбуду УРСР, ні міністр культури.
«Скільки крові маєш витрачати на захист речей, – з гіркотою пише Олесь Терентійович, – культурна цінність яких очевидна. І, здається, жоден ще із сучасних наших вандалів, браконьєрів не дістав покарання за сваволю, безчинства, за підпали, за потоплені землі, забруднені ріки, хоч маємо ж відповідні чудові закони. Справді, доводиться захищати природу від довколишнього середовища, але чому тут ми такі ліберальні, чому скільки нищителів залишаються недосяжними для закону?»
Олесеві Гончару, на жаль, не вдалося перемогти українських компартійних князів (чи одного вельможу?) у боротьбі за видатну пам’ятку української культури. Автовокзал у Новомосковську так і не перепрофілювали, як те обіцяла заступник Голови Ради Міністрів УРСР М.Орлик. Чи не єдиною втіхою для письменника, як і для віруючих, стало те, що 19 березня 1989 року святиню повернули церкві.
«Дуже радий, – записав Олесь Терентійович у щоденнику, – бо є в цьому краплина і моїх зусиль».
***
Що ж робити з уже сучасними, «новоспеченими» браконьєрами, загарбниками комунальних земель? Зрозуміло, що в районному центрі повинна бути автостанція, через яку в усі куточки району відправляються автобуси. Раніше вона знаходилася на перетині нинішніх вулиць Сучкова і Гетьманської, на місці скверу з Літаком. Цілком природньо, що в місці чи не найбільшого скупчення людей автостанція була недоречною. Її треба було кудись перенести. І хтось із «великих і могутніх» переконав навіть перших осіб УРСР, що найкраще для цього місце – саме під собором. В будівництво автовокзалу було вкладено чимало народних коштів.
Зараз регіональні автобусні перевезення – це вже не державний, а приватний бізнес, ним займається приватне Акціонерне Товариство «ДОПАС», яке, до речі, вже не вперше порушує земельне законодавство. Так, у 2014 році перевіркою обласної прокуратури було встановлено, що ДОПАС використовує земельну ділянку без оформлення, та ще й частину території автостанції незаконно надає в користування іншим підприємцям. Але після цього міська влада в 2015 році все ж надала ДОПАС необхідні дозволи для продовження роботи.
Тепер відбувається активізація незаконної діяльності автостанції.
Міський голова Сергій Рєзнік з цього приводу заявив однозначно:
«Для мене принципово довести цю справу до кінця, адже насамперед ця забудова суперечить інтересам громади. Сподіваюсь на скоріше справедливе та неупереджене розслідування цього кримінального провадження і притягнення винних до відповідальності. Ще раз наголошую: всі намагання будь-кого влаштувати незаконне будівництво на території міста будуть жорстко присікатися».
